| Line 10: |
Line 10: |
| | Його не стало 04 січня 2017 року… Зупинилося серце на 51-му році життя. | | Його не стало 04 січня 2017 року… Зупинилося серце на 51-му році життя. |
| | | | |
| − | Познайомилися ми з ним 1985 року на першому курсі Київського Політеху (факультет електронної техніки, група ДП-52). Тоді я, випускник 145-ї фізмат школи, досить легко сприймаючи навантаження провідного технічного ВНЗ, зустрівся з цікавим одногрупником, який вже відслужив 1 рік в армії, комісувався та вступив до КПІ. Йому на старті було не так просто, але вже у другому семестрі він легко справлявся з досить складними математичними завданнями та дивував оригінальністю рішень. Ми стали товаришами на багато років наперед. | + | Познайомилися ми з ним 1985 року на першому курсі Київського Політеху (факультет електронної техніки, група ДП-52). Тоді я, випускник 145-ї фізмат школи, досить легко сприймаючи навантаження провідного технічного ВНЗ, зустрівся з цікавим одногрупником, який вже відслужив 1 рік в армії, комісувався та вступив до КПІ. Йому на старті було не так просто, але вже у другому семестрі він легко справлявся з досить складними математичними завданнями та дивував оригінальністю рішень. Ми стали товаришами на багато років наперед. |
| | | | |
| − | Коли я повернувся з армії 1988 року на другий курс, Льоня вже був на четвертому, та, на той час, захоплювався програмуванням та соціонікою. А соціонікою тому, що у пошуках доступу до «машинного часу» він був частим гостем ГІВЦ Міносвіти, де тоді працював один з апологетів київської школи соціоніки – Ігор Вайсбанд (Онуфрієнко). Це були часи коли світ відкривався для нас тисячами нових вимірів, і можна було знайти неймовірні теми та хобі при звичайній каві на кухні з новими знайомими. | + | Коли я повернувся з армії 1988 року на другий курс, Льоня вже був на четвертому, та, на той час, захоплювався програмуванням та соціонікою. А соціонікою тому, що у пошуках доступу до «машинного часу» він був частим гостем ГІВЦ Міносвіти, де тоді працював один з апологетів київської школи соціоніки – Ігор Вайсбанд (Онуфрієнко). |
| | | | |
| − | Потім ми разом працювали у Національній бібліотеці України для дітей, куди мене так само затягнув Льоня, аргументуючи доступом до комп’ютерів та можливістю програмувати. Це були 1989 - 1993 роки. Там ми зібрали фантастичну команду у відділі автоматизації бібліотечних процесів, чотири учасники якої: Леонід Вольніцький, Сергій Медвєдєв, Олег Третьяк та я, пізніше увійшли до ядра новоствореного інтернет-провайдера АДАМАНТ. Але там, тоді, у бібліотеці, ми на перших комп'ютерах Mazowia ХТ та сервері АТ-286 створили першу бібліотечну локально-обчислювальну мережу, пробиваючи по вихідним дням товсті стіни між приміщеннями для прокладки коаксіального кабелю ЛВМ. Льоня весь час програмував, намагаючись створити бібліотечний софт-бестселер, та сперечався з цього приводу з Сергієм Медвєдєвим, мені приходилося їх мирити. Але потім стало більше комп’ютерів і менше суперечок )
| + | Це були часи, коли світ відкривався для нас тисячами нових вимірів, і можна було знайти неймовірні теми та хобі при звичайній каві на кухні з новими знайомими. |
| | | | |
| − | Пам'ятаю одну з нарад, на якій я розповідав про кінцеві терміни, які нам поставили для здачі бібліотечного софта. Це був вересень, софт треба було здавати у листопаді. Коли нараду закінчили , Льоня відірвав погляд від екрану компа, за яким він весь цей час продовжував програмувати, подивився на нас усіх скляними очима і запитав з жахом: «А що, вже листопад??!!»
| + | Потім ми разом працювали у Національній бібліотеці України для дітей, куди мене так само затягнув Льоня, аргументуючи доступом до комп’ютерів та можливістю програмувати. Це були 1989 - 1993 роки. Там ми зібрали фантастичну команду у відділі автоматизації бібліотечних процесів, чотири учасники якої: Леонід Вольніцький, Сергій Медвєдєв, Олег Третьяк та я, пізніше увійшли до ядра новоствореного інтернет-провайдера АДАМАНТ. Але там, тоді, у бібліотеці, ми на перших комп'ютерах ''Mazowia ХТ'' та сервері ''АТ-286'' створили першу бібліотечну локально-обчислювальну мережу, пробиваючи по вихідним дням товсті стіни між приміщеннями для прокладки коаксіального кабелю ЛВМ. Льоня весь час програмував, намагаючись створити бібліотечний софт-бестселер, та сперечався з цього приводу з Сергієм Медвєдєвим. Мені приходилося їх мирити. Але потім стало більше комп’ютерів і менше суперечок ) |
| | | | |
| − | Все змінилося, коли ми домовилися, щоб нашу бібліотеку підключили до Інтернет-вузла INT (Пісарєв та Муравйов), здається, у 1991 році. Інтернет поглинув нас усіх без остатку, і в бібліотеці ми протрималися ще тільки рік )) | + | Пам'ятаю одну з нарад, на якій я розповідав про кінцеві терміни, які нам поставили для здачі бібліотечного софта. Це був вересень, софт треба було здавати у листопаді. Коли нараду закінчили, Льоня відірвав погляд від екрану компа, за яким він весь цей час продовжував програмувати, подивився на нас усіх скляними очима і запитав з жахом: «А що, вже листопад??!!» |
| | + | |
| | + | Все змінилося, коли ми домовилися, щоб нашу бібліотеку підключили до Інтернет-вузла INT (Пісарєв та Муравйов), здається, у 1991 році. |
| | + | |
| | + | Інтернет поглинув нас усіх без остатку, і в бібліотеці ми протрималися ще тільки рік )) |
| | | | |
| | Потім прийшла епоха АДАМАНТ. Почалося все з того, що в один вечір на одній з київських кухонь «за кавою» я познайомився з Іваном Пєтуховим, і ми проговорили весь вечір про Інтернет, його багатовимірні можливості, і вирішили, що прийшов час створювати свій проект. Після чого ми обговорили це з Льонею та командою і вирішили спробувати. Підібрали собі заміну в бібліотеку та стартували як Інформаційно-Телекомунікаційний Центр АДАМАНТ у досить класному місці – у приміщенні телефонної станції по вул. Шалєт 1. Це була мрія для будь-якого тодішнього «провайдера», яких було тільки декілька на весь Київ. | | Потім прийшла епоха АДАМАНТ. Почалося все з того, що в один вечір на одній з київських кухонь «за кавою» я познайомився з Іваном Пєтуховим, і ми проговорили весь вечір про Інтернет, його багатовимірні можливості, і вирішили, що прийшов час створювати свій проект. Після чого ми обговорили це з Льонею та командою і вирішили спробувати. Підібрали собі заміну в бібліотеку та стартували як Інформаційно-Телекомунікаційний Центр АДАМАНТ у досить класному місці – у приміщенні телефонної станції по вул. Шалєт 1. Це була мрія для будь-якого тодішнього «провайдера», яких було тільки декілька на весь Київ. |
| | | | |
| − | Потім ми з Вольніцьким літаками в рюкзаках возили комп’ютери з Москви, щоб облаштувати наш техно-майданчик, по черзі літали в КІАЕ для «організаційних зустрічей» з Машою Степановою, яку мабуть пам'ятають усі «інтернетери» тих часів )) | + | Потім ми з Вольніцьким літаками в рюкзаках возили комп’ютери з Москви, щоб облаштувати наш техномайданчик, по черзі літали в КІАЕ для «організаційних зустрічей» з Машою Степановою, яку мабуть пам'ятають усі «інтернетери» тих часів )) |
| | | | |
| − | Те, що було далі, мабуть, в деталях представлено у цій книзі. Тому я хотів згадати саме про Льоню Вольніцького. Від входив, на той час, у елітну групу київських «юніксерів», і хоч часом був як-би «сам по собі», але історія і АДАМАНТУ, і українського Інтернету, напевно, написана за його активної участі. | + | Те, що було далі, мабуть, в деталях представлено у цій книзі. |
| | + | |
| | + | Тому я хотів згадати саме про Льоню Вольніцького. Він входив, на той час, у елітну групу київських «юніксерів», і хоч часом був якби «сам по собі», але історія і АДАМАНТУ, і українського Інтернету, напевно, написана за його активної участі. |
| | | | |
| | Потім, у кінці 90-х, коли ми всі вже пішли своїми окремими стежками, він поїхав працювати в США. Ми часом списувались. Він розповідав як цікаво у Силіконовій Долині, що з ним продовжили на другий строк 3-річний контракт у VISA International, як він вклав свої величезні заробітки у біржові акції, як потім все втратив, як знову заробив. | | Потім, у кінці 90-х, коли ми всі вже пішли своїми окремими стежками, він поїхав працювати в США. Ми часом списувались. Він розповідав як цікаво у Силіконовій Долині, що з ним продовжили на другий строк 3-річний контракт у VISA International, як він вклав свої величезні заробітки у біржові акції, як потім все втратив, як знову заробив. |
| | | | |
| − | Потім він повернувся до Києва, купив квартиру, авто, почав фрілансити. З його досвідом та компетенціями це було життя вільного художника поєднаного з усім світом. | + | Потім він повернувся до Києва, купив квартиру, авто, почав фрілансити. З його досвідом та компетенціями це було життя вільного художника, поєднаного з усім світом. |
| | | | |
| − | У нього не зовсім складалося особисте життя - декілька разів одружувався, розлучався, були діти при розлученнях (лишалися у бувших дружин). Коли ми бачилися востаннє, десь за рік до його смерті, ми із Сергієм Медвєдєвим були у нього у гостях на Оболоні, згадували старі часи. Звичайно, був увімкнений великий екран комп'ютера та на руках був ще малий син від останньої дружини, що від нього пішла.
| + | У нього не зовсім складалося особисте життя - декілька разів одружувався, розлучався, були діти при розлученнях (лишалися у бувших дружин). Коли ми бачилися востаннє, десь за рік до його смерті, ми із Сергієм Медвєдєвим були у нього у гостях на Оболоні, згадували старі часи. Звичайно, був увімкнений великий екран комп'ютера та на руках був ще малий син від останньої дружини, що від нього пішла. |
| | | | |
| | Але, хоч він був досить складною людиною, його життя було неймовірно цікавим. Він лишив по собі багато спогадів, друзів та працюючих проектів. | | Але, хоч він був досить складною людиною, його життя було неймовірно цікавим. Він лишив по собі багато спогадів, друзів та працюючих проектів. |
| | | | |
| − | Жаль, що він пішов від нас так рано, зараз світ занурився у нову цифрову епоху – про цей світ він мріяв, створював його, і, фактично, прожив у ньому більшу частину свого життя… | + | '''Жаль, що він пішов від нас так рано, зараз світ занурився у нову цифрову епоху – про цей світ він мріяв, створював його, і, фактично, прожив у ньому більшу частину свого життя…''' |