Changes

  Це були часи, коли світ відкривався для нас тисячами нових вимірів, і можна було знайти неймовірні теми та хобі при звичайній каві на кухні з новими знайомими.

  Це були часи, коли світ відкривався для нас тисячами нових вимірів, і можна було знайти неймовірні теми та хобі при звичайній каві на кухні з новими знайомими.

Потім ми разом працювали у Національній бібліотеці України для дітей, куди мене так само затягнув Льоня, аргументуючи доступом до комп’ютерів та можливістю програмувати. Це були 1989 - 1993 роки. Там ми зібрали фантастичну команду у відділі автоматизації бібліотечних процесів, чотири учасники якої: Леонід Вольніцький, Сергій Медвєдєв, Олег Третьяк та я, пізніше увійшли до ядра новоствореного інтернет-провайдера АДАМАНТ.  Але там, тоді, у бібліотеці, ми на перших комп'ютерах ''Mazowia ХТ'' та сервері ''АТ-286'' створили першу бібліотечну локально-обчислювальну мережу, пробиваючи по вихідним дням товсті стіни між приміщеннями для прокладки коаксіального кабелю ЛВМ. Льоня весь час програмував, намагаючись створити бібліотечний софт-бестселер, та сперечався з цього приводу з Сергієм Медвєдєвим. Мені приходилося їх мирити. Але потім стало більше комп’ютерів і менше суперечок )

Потім ми разом працювали у Національній бібліотеці України для дітей, куди мене так само затягнув Льоня, аргументуючи доступом до комп’ютерів та можливістю програмувати. Це були 1989 - 1993 роки. Там ми зібрали фантастичну команду у відділі автоматизації бібліотечних процесів, чотири учасники якої: Леонід Вольніцький, Сергій Медвєдєв, Олег Третьяк та я, пізніше увійшли до ядра новоствореного інтернет-провайдера [[Адамант]].  Але там, тоді, у бібліотеці, ми на перших комп'ютерах ''Mazowia ХТ'' та сервері ''АТ-286'' створили першу бібліотечну локально-обчислювальну мережу, пробиваючи по вихідним дням товсті стіни між приміщеннями для прокладки коаксіального кабелю ЛВМ. Льоня весь час програмував, намагаючись створити бібліотечний софт-бестселер, та сперечався з цього приводу з Сергієм Медвєдєвим. Мені приходилося їх мирити. Але потім стало більше комп’ютерів і менше суперечок )

Пам'ятаю одну з нарад, на якій я розповідав про кінцеві терміни, які нам поставили для здачі бібліотечного софта. Це був вересень, софт треба було здавати у листопаді. Коли нараду закінчили, Льоня відірвав погляд від екрану компа, за яким він весь цей час продовжував програмувати, подивився на нас усіх скляними очима і запитав з жахом: «А що, вже листопад??!!»  

Пам'ятаю одну з нарад, на якій я розповідав про кінцеві терміни, які нам поставили для здачі бібліотечного софта. Це був вересень, софт треба було здавати у листопаді. Коли нараду закінчили, Льоня відірвав погляд від екрану компа, за яким він весь цей час продовжував програмувати, подивився на нас усіх скляними очима і запитав з жахом: «А що, вже листопад??!!»  

Все змінилося, коли ми домовилися, щоб нашу бібліотеку підключили до Інтернет-вузла INT (Пісарєв та Муравйов), здається, у 1991 році.  

Все змінилося, коли ми домовилися, щоб нашу бібліотеку підключили до Інтернет-вузла INT (Пісарєв та Муравйов), здається, у [[1991]] році.  

  Інтернет поглинув нас усіх без остатку, і в бібліотеці ми протрималися ще тільки рік ))  

  Інтернет поглинув нас усіх без остатку, і в бібліотеці ми протрималися ще тільки рік ))  

Потім прийшла епоха АДАМАНТ. Почалося все з того, що в один вечір на одній з київських кухонь «за кавою» я познайомився з Іваном Пєтуховим, і ми проговорили весь вечір про Інтернет, його багатовимірні можливості, і вирішили, що прийшов час створювати свій проект. Після чого ми обговорили це з Льонею та командою і вирішили спробувати. Підібрали собі заміну в бібліотеку та стартували як Інформаційно-Телекомунікаційний Центр АДАМАНТ у досить класному місці – у приміщенні телефонної станції по вул. Шалєт 1. Це була мрія для будь-якого тодішнього «провайдера», яких було тільки декілька на весь Київ.

Потім прийшла епоха Адамант. Почалося все з того, що в один вечір на одній з київських кухонь «за кавою» я познайомився з [[Пєтухов Іван|Іваном Пєтуховим]], і ми проговорили весь вечір про Інтернет, його багатовимірні можливості, і вирішили, що прийшов час створювати свій проект. Після чого ми обговорили це з Льонею та командою і вирішили спробувати. Підібрали собі заміну в бібліотеку та стартували як Інформаційно-Телекомунікаційний Центр Адамант у досить класному місці – у приміщенні телефонної станції по вул. Шалєт 1. Це була мрія для будь-якого тодішнього «провайдера», яких було тільки декілька на весь Київ.

Потім ми з Вольніцьким літаками в рюкзаках возили комп’ютери з Москви, щоб облаштувати наш техномайданчик, по черзі літали в КІАЕ для «організаційних зустрічей» з Машою Степановою,  яку мабуть пам'ятають усі «інтернетери» тих часів ))   

Потім ми з Вольніцьким літаками в рюкзаках возили комп’ютери з Москви, щоб облаштувати наш техномайданчик, по черзі літали в КІАЕ для «організаційних зустрічей» з Машою Степановою,  яку мабуть пам'ятають усі «інтернетери» тих часів ))   

Те, що було далі, мабуть, в деталях представлено у цій книзі.  

Те, що було далі, мабуть, в деталях представлено у цій книзі.  

   

   

Тому я хотів згадати саме про Льоню Вольніцького. Він входив, на той час, у елітну групу київських «юніксерів»,  і хоч часом був якби «сам по собі», але історія і АДАМАНТУ, і українського Інтернету, напевно, написана за його активної участі.

Тому я хотів згадати саме про Льоню Вольніцького. Він входив, на той час, у елітну групу київських «юніксерів»,  і хоч часом був якби «сам по собі», але історія і Адаманту, і українського Інтернету, напевно, написана за його активної участі.

Потім, у кінці 90-х, коли ми всі вже пішли своїми окремими стежками, він поїхав працювати в США. Ми часом списувались. Він розповідав як цікаво у Силіконовій Долині, що з ним продовжили на другий строк 3-річний контракт у VISA International, як він вклав свої величезні заробітки у біржові акції, як  потім все втратив, як знову заробив.

Потім, у кінці 90-х, коли ми всі вже пішли своїми окремими стежками, він поїхав працювати в США. Ми часом списувались. Він розповідав як цікаво у Силіконовій Долині, що з ним продовжили на другий строк 3-річний контракт у VISA International, як він вклав свої величезні заробітки у біржові акції, як  потім все втратив, як знову заробив.