1993

Сторінка в процесі наповнення

Наприкінці 1992 року IANA (Інтернет-корпорація з присвоєння імен та номерів) у відповідь на запит зареєструвала та делегувала Україні адміністрування її домену верхнього рівня. Це дозволяє молодій незалежній державі представляти себе у світовому інформаційному просторі без прив'язки до інших країн чи організацій.

З'являються перші "немосковські" зовнішні канали, що з'єднують Україну зі світом. Починається ера провайдерського IP, який поки використовують тільки для міжвузлових зʼєднань як транспорт для UUCP-пакетів ( UUCP over TCP/IP).

Зростає кількість комерційних провайдерів доступу. Вони проводять перші конференції, де намагаються об'єднати зусилля у вирішенні спільних проблем: організація та експлуатація зовнішніх та внутрішніх каналів, взаємодія із недавно створеним "Укртелекомом", колективне представництво галузі у спілкуванні з державними органами. І роблять спробу створити всеукраїнське обʼєднання - корпорацію UAnet. Відбуваються перші злиття та перші системні інвестиції в галузь. Зафіксовано першу хакерську атаку на провайдера.

Комерційний та науковий сектори українського Інтернету розвиваються незалежно один від одного. Винятком є використання окремими комерційними провайдерами безкоштовних наукових грантових каналів (наприклад, Технософт (Київ), Пентаком (Львів), Телематика (Одеса)). Ця тенденція збережеться щонайменше до 1998 року.

Структура користувачів мережі стає більш строкатою. Якщо у попередні роки переважали працівники наукових установ та торговельних компаній, то з 1993 року до них долучаються представники ЗМІ та деяких державних організацій.

Канали

На початку року продовжують функціонувати канали, що поєднують українські мережі із московськими “Релкомом” та “Демосом”, які, у свою чергу, підключені до EUnet. Нам відомо про виділені канали харківського КТТС та київського CS. Переважна більшість українських провайдерів використовує комутовані зʼєднання.

У травні RIPE публікує третій і останній з відомих нам звітів Мілана Стерби (перші два опубліковані 1992 року) щодо стану центрально- та східноєвропейського конектівіті. Українська звʼязність описана окремим розділом:

Більшість українських сайтів мають доступ до електронної пошти через інфраструктуру EUnet/Relcom. Однак існують сильні тенденції до отримання власного міжнародного IP-з'єднання. Ведуться переговори з польською академічною мережею NASK, яка запропонувала підключити Українську академічну мережу УАРнет, а також з іншими національними мережами та фінансовими установами. Організації, що займаються створенням мереж у Києві та інших частинах України, нещодавно домовилися об'єднати свої зусилля для створення спільної IP-інфраструктури і разом шукати міжнародний зв'язок.

Згідно з документом, EUnet/Relcom зʼєднаний з фінською магістраллю EUnet в Гельсінкі і далі двома IP-каналами швидкістю 19,2 кбіт/с Москва-Таллінн та Москва-Санкт-Петербург. “Демос” використовує комутований IP-канал між Москвою і AlterNet (США).

Навесні починає працювати згаданий у звіті перший “немосковський” канал Львів - Варшава. Українська академічна і дослідницька мережа (УАРнет, «Ukrainian Academic and Research Network») будує канал ТЧ 9600. За сприяння Ігоря Юхновського та завдяки його особистим контактам із премʼєркою Польщі та віце-канцлером Австрії цей канал вводять в експлуатацію. Центральний вузол польської мережi NASK, куди заходить лiнiя зi Львова, сполучається з європейськими лініями: 64 кбiт/с до Стокгольму (NORDUnet) та 64 кбiт/с до Вiдня.

Восени наземний канал модернізували. Представники Шведської космічної корпорації змонтували та налаштували у Львові антену на супутник Tele-X для забезпечення роботи першого в Україні супутникового каналу зв'язку з мережею Інтернет.

Провайдери

В мережу приходить все більше зацікавлених людей. Одні користуються послугами вже існуючих провайдерів, інші беруть справу в свої руки. Цього року продовжують розвиватись довколанаукові мережі та зароджуються Інтернет-бізнеси найбільш помітних представників українського провайдингу.

До КТТС та CS, єдиних, хто поки має виділені канали на Москву, підключається все більше місцевих та регіональних провайдерів. Ще одним аргументом для такого підключення, особливо для невеликих компаній, постає проблема з проходженням платежів між Україною та Росією. Київ опиняється в центрі зіркоподібної телекомунікаційної топології, яка дісталась у спадок від СРСР, коли всі канали йшли переважно через Москву, а у межах України простіше було комунікувати з Києвом, ніж із сусідньою областю. Таким чином станом на 1 липня 1993 року через CS, за різними оцінками, проходить не менше 50% українського та закордонного трафіку. Через несвоєчасну оплату та помилкову впевненість у тому, що "Релком" не відключить найбільший вузол України, "CS" опиняється на межі зупинки московського каналу.

Спроби покращити становище через злиття з компанією “Моноліт” у липні 1993 року обертаються втратою позицій на ринку і, зрештою, московського каналу. Свій канал у CS/Моноліт з’явиться тільки у 1995 році. Ігор Свиридов, діючий tech-с домену .ua та один з керівників “CS”, залишається без прямого легального доступу до Інтернет. А провайдери, які мали підключення через “CS”, змушені шукати інші рішення. Хтось укладає угоди з власниками зовнішніх каналів, а хтось вибудовує власні звʼязки.

Позитивним наслідком цих подій став перехід відносин між українськими провайдерами та АО "Релком" у виключно ділову площину "покупець-продавець" без жодних натяків на можливе партнерство.

Результатом системних комерційних інвестицій в Інтернет-провайдинг стає початок діяльності двох майбутніх потужних гравців - “Global Ukraine” та “LuckyNet” (до кінця 1994 року - відділ споживчого товариства “Меркурій”), які матимуть значний вплив на розвиток та становлення українського Інтернету 1990-х років.

Перший український комерційний провайдер “Технософт” наприкінці року змінює назву. Надалі він називатиметься “Релком-Україна”, використовуючи відому на той момент назву мережі, хоча немає корпоративного відношення до московського “Релкому”.

Перші в регіонах

Стартують перші провайдери Луганщини: ООО "Луганская электронная почта", lepua (пізніше - Геккон) та рекламно-інформаційна агенція “Р&К” з Кадіївки (тодішній Стаханів). Lepua почне працювати як провайдер навесні 1994, а у “Р&К” наприкінці 1993 року буде вже 16 абонентів, підключення яких забезпечуватиметься через московський “Демос” та харківський “КТТС”.

Цього ж року починає працювати перший провайдер Тернополя - “БіттерНет”, який підключається через івано-франківський “Елком”.

Чим більше, тим краще

У Дніпрі до існуючих постачальників Інтернет-послуг додаються одразу три нових гравця. У Харкові та Донецьку по два. У Криму, Одесі, Рівному та Львові по одному.

• Дніпро: “Айкон”, “ТЮС” та “Алькар”.
• Харків: Телерадіо-інформаційна компанія (sic.kharkov.ua), “Гарант” (uanet.kharkov.ua)
• Донецьк: “Аладон”, "Extracom-Net"
• Крим: “Ритм” (cris.crimea.ua), Сімферополь
• Одеса: “Інтес”
• Рівне: "Волинь/Теком+"
• Львів: Україно-німецьке СП "Львівські інформаційні системи" (ЛІС).

Інформацію про новачків та зміни конектівіті починають публікувати та обговорювати у телеконференції ukr.nodes. Крім того, у січні 1993 року складають та оприлюднюють списки учасників Славської конференції , у жовтні публікують Перший огляд стану українських вузлів мережі Relcom (автори Руслан Бєлкін, Дмитро Кохманюк та Ігор Свиридов), а наприкінці грудня - реєстраційні дані учасників міжвузлового зʼїзду Relcom/UAnet.

Користувачі

Поступово Інтернет виходить за межі наукових кіл, відкриваючи нові можливості для різних верств населення. Серед користувачів все ще переважають працівники наукових установ та торговельного бізнесу. До них поступово долучаються представники ЗМІ та деяких державних організацій.

Наприкінці літа в групі relcom.maps зʼявляється публікація Updated list of massmedia e-mail addresses in Russia & xUSSR. У розділі Ukraine - 13 електронних адрес українських видань та філій іноземних агенцій.

• Львів: газети “Діло”, “ПостПоступ” та “Галицькі контракти”
• Харків: український офіс агенції Interfax, газета “Бізнес-інформ”, “Юг-TV”
• Київ: газети “Бізнес”, “Посредник”
• Дніпро: газета “Собор”, “TVPressCorporation”
• Донецьк: газета “Комсомольская правда - Донецкий выпуск”
• Рівне: газета “Рівне”

Держава та Інтернет

Рік позначається формальним започаткуванням політики інформатизації на державному рівні, проте реальний вплив офіційних структур на розбудову вітчизняного сегменту глобальних мереж є мінімальним. Інтернет як загальнонаціональна комунікаційна інфраструктура залишається поза увагою владних інституцій. Винятком можна назвати безпосередню участь віце-прем'єр-міністра Ігоря Юхновського в організації роботи зовнішнього каналу Львів-Варшава для Української академічної і дослідницької мережі УАРнет. Однак ці ініціативи не стали частиною цілісної державної стратегії розбудови інтернету.

Початком розробки національної політики інформатизації стає наказ президента України “Про державну політику інформатизації України”. Після затвердження Комплексної програми створення Єдиної національної системи зв’язку України наприкінці року починає працювати новостворене об’єднання «Укрелектрозв’язок» (після 1994 року - “Укртелеком”), на яке покладено функції та повноваження нацiонального оператора електрозв’язку.

Набирає обертів робота Ради з питань телекомунікацій, при створеному влітку 1992 року Державному комітеті України з питань науки і технологій (ДКНТ). Рада, очолювана Михайлом Згуровським, оголошує конкурс проектів на здобуття державного фінансування. За спогадами Юрія Демченка, вченого секретаря Ради, при розподілі коштів враховуються групові інтереси вчених зі складу Ради.

Юрій Муравйов: Основополагающую в этом комитете роль играли политехнические профессора. Но они все равно ничего не сделали. Мне очень хотелось получить от них какую-то поддержку на создание узла. Естественно, поддержку они могли дать самую разную: и помещениями, и каналами связи. Даже не деньгами. Просто поддержать. Но они - государство, и они в своем кругу не приемлют чужаков, не приемлют свободных людей, которые легко могут сделать соединение с любой точкой мира, которые могут куда-то выйти, которые могут запрограммировать этот компьютер, существовать вот так независимо. Держатели тех денег, держатели тех государственных ресурсов не хотели видеть своими партнерами этих нестриженных, свободных людей. Они хотели все, все иметь под собой, и что с этим делать они не знали и не понимали. Они могли вот тут посадить, вот тут сделать каналы, персонал соединить, и все бы пошло-поехало.

Один із поданих на розгляд проектів - “Створення програмно-технічного комплексу міжнародного центру компʼютерної мережі, інтегрованої у світові мережі Internet, Bitnet” при КПІ - отримує державне фінансування. Проте гроші спрямовуються на інше. За наказом ректора (№1-83 від 11 травня 1993 року) в КПІ створюють першу в Україні кафедру засобів телекомунікацій.

Більшість державних установ та відомств залишаються осторонь процесів впровадження інтернет-технологій. Лише кілька команд у державних органах розробляють мережеві рішення на базі технології UUCP для створення локальних вузлів передачі даних. До таких ініціатив можна віднести налагодження мережевого звʼязку із закордонними установами в МЗС України та роботу обчислювального центру Міністерства фінансів, команда якого мала безпосереднє відношення до становлення українського сегменту мережі FIDO.

Окремої уваги заслуговує діяльність команди військових програмістів під керівництвом підполковника Валерія Заблоцького. Фахівці закритого військового НДІ, відкомандировані до Ради нацбезпеки та оборони у 1992 році, розбудовують локальну мережу та створюють систему ситуаційної обізнаності. Практичний досвід цієї команди стає підґрунтям для поширення мережевої культури в інших державних інституціях.

Розрахункова палата Національного банку України, одна з перших установ-користувачів Інтернету, ініціює впровадження системи електронних платежів (СЕП). Це створює необхідність для банків використовувати модемний зв'язок, що з часом трансформується у розбудову клієнт-банківських систем.

Джерела

• Інтервʼю кореспондентів проекту (за абеткою): Балюра Олексій, Баранов Олександр, Блохінцев Андрій, Бурсук Олексій, Гринчук Олег, Гульчук Сергій, Даценко Сергій, Демченко Юрій, Корж Юрій, Кузьмін Юрій, Левченко Олег, Лукʼяненко Сергій,Михайленко Ігор, Муравйов Юрій, Неверодський Петро, Огурцов Сергій, Пєтухов Іван, Сабан Олесь, Свиридов Ігор, Цюпа Валерій, Чуніхін Ігор, Шкарупін Вʼячеслав, Юфа Семен, Юхновський Ігор.

• Реєстраційні картки учасників міжвузлового зʼїзду Relcom/UAnet, колекція UAnet

__________________________

• Sterba M. An overview of East and Central European networking activities, 1993
• Історія компанії “Укртелеком”
• Савченко А., Коваль І. СЕП: виповнюється перше десятиліття // Вісник Національного банку України. – 2003. – No 7. – С. 28–31.
• Процикевич І., Iванкiв О. Чверть столiття УАРНЕТ: вiд проекту до одного з лiдерiв серед iнтернет-провайдерiв України // Iнститут фiзики конденсованих систем НАН України: дорога тривалiстю в пiвстолiття. — Львiв, IФКС НАН України, 2019. С. 130—142. — 392 с. ISBN 978-617-7593-24-8
• Процикевич І. ДП УАРНЕТ ми починали з нуля. Internetua. 26 червня 2014
• Антоненко П., Потапенко Ю. 30 років тому завдяки компанії «Глобал Юкрейн» у нашій країні з’явився Інтернет. Голос України. 23 травня 2023
• Енциклопедія Сучасної України, Global Ukraine
• Updated list of massmedia e-mail addresses in Russia & xUSSR. relcom.maps. 1993