1993

Сторінка в процесі наповнення

Наприкінці 1992 року IANA (Інтернет-корпорація з присвоєння імен та номерів) у відповідь на запит зареєструвала та делегувала Україні адміністрування її домену верхнього рівня. Це дозволило молодій незалежній державі представляти себе у світовому інформаційному просторі без прив'язки до інших країн чи організацій.

З'являються перші "немосковські" зовнішні канали, що з'єднують Україну зі світом. Починається ера провайдерського IP, який поки використовують тільки для міжвузлових зʼєднань як транспорт для UUCP-пакетів ( UUCP over TCP/IP).

Зростає кількість комерційних провайдерів доступу. Вони проводять перші конференції, де встановлюють правила гри, обговорюють перспективи розвитку ринку і роблять спробу створити всеукраїнське обʼєднання - корпорацію UAnet. Відбуваються перші злиття та перші системні інвестиції в галузь. Зафіксовано першу хакерську атаку на провайдера.

Комерційний та науковий сектори українського Інтернету розвиваються незалежно один від одного. Винятком є використання окремими комерційними провайдерами безкоштовних наукових грантових каналів (наприклад, Технософт (Київ), Пентаком (Львів), Телематика (Одеса)). Ця тенденція збережеться щонайменше до 1998 року.

Структура користувачів мережі стає більш строкатою. Якщо у попередні роки переважали працівники наукових установ та торговельних компаній, то з 1993 року до них долучаються представники ЗМІ та деяких державних організацій.

Канали

На початку року продовжують функціонувати канали, що поєднують українські мережі із московськими “Релкомом” та “Демосом”, які, у свою чергу, підключені до EUnet. Нам відомо про виділені канали харківського КТТС та київського CS. Переважна більшість українських провайдерів використовує комутовані зʼєднання.

У травні RIPE публікує третій і останній з відомих нам звіт Мілана Стерби (перші два опубліковані 1992 року) щодо стану центрально- та східноєвропейського конектівіті. Українська звʼязність описана окремим розділом:

Більшість українських сайтів мають доступ до електронної пошти через інфраструктуру EUnet/Relcom. Однак існують сильні тенденції до отримання власного міжнародного IP-з'єднання. Ведуться переговори з польською академічною мережею NASK, яка запропонувала підключити Українську академічну мережу УАРнет, а також з іншими національними мережами та фінансовими установами. Організації, що займаються створенням мереж у Києві та інших частинах України, нещодавно домовилися об'єднати свої зусилля для створення спільної IP-інфраструктури і разом шукати міжнародний зв'язок.

Згідно з документом, EUnet/Relcom зʼєднаний з фінською магістраллю EUnet в Гельсінкі і далі двома IP-каналами швидкістю 19,2 кбіт/с Москва-Таллінн та Москва-Санкт-Петербург. А “Демос” використовує комутований IP-канал між Москвою і AlterNet (США).

Навесні починає працювати згаданий у звіті перший “немосковський” канал Львів - Варшава. Українська академічна і дослідницька мережа (УАРнет, «Ukrainian Academic and Research Network») будує канал ТЧ 9600. За сприяння Ігоря Юхновського та завдяки його особистим контактам із премʼєркою Польщі та віце-канцлером Австрії цей канал вводять в експлуатацію. Центральний вузол польської мережi NASK, куди заходить лiнiя зi Львова, сполучається з європейськими лініями: 64 кбiт/с до Стокгольму (NORDUnet) та 64 кбiт/с до Вiдня. Восени наземний канал модернізували. Представники Шведської космічної корпорації змонтували та налаштували у Львові антену на супутник Tele-X для забезпечення роботи першого в Україні супутникового каналу зв'язку з мережею Інтернет.

Провайдери

В мережу приходить все більше зацікавлених людей. Одні користуються послугами вже існуючих провайдерів, інші беруть справу в свої руки. Цього року продовжують розвиватись довколанаукові мережі та зароджуються Інтернет-бізнеси майбутніх гігантів українського провайдингу.

CS+Моноліт

“CS”, один з трьох київських хабів, через фінансові причини опиняється на межі відключення релкомівського каналу на Москву. Спроби покращити становище через злиття з компанією “Моноліт” обертаються втратою позицій на ринку і, зрештою, московського каналу. Свій канал у CS/Моноліт з’явиться тільки у 1995 році. Ігор Свиридов, діючий tech-с домену .ua і один з керівників “CS”, залишається без прямого доступу до Інтернет. А провайдери, які мали підключення через “CS”, змушені шукати інші рішення. Хтось укладає угоди з іншими власниками зовнішніх каналів, а хтось вибудовує власні звʼязки.

Київські бізнеси

Результатом перших системних комерційних інвестицій в Інтернет-провайдинг стає початок діяльності двох майбутніх потужних гравців - “Global Ukraine” та “LuckyNet”, які матимуть визначальний вплив на розвиток та становлення українського Інтернету.

Україно-американське спільне підприємство “Global Ukraine” (до цього моменту - трейдер та інтегратор) реагує на можливість розширення бізнесу і відкриває новий для себе напрям діяльності. Так наприкінці літа на провайдерському ринку зʼявляється новий серйозний гравець, один з найбільш відомих українських провайдерів другої половини 1990-х років. За кілька місяців, у жовтні 1993 року, Інтернет-бізнес розпочинає і майбутній конкурент “Global Ukraine” - компʼютерний відділ споживчого товариства “Меркурій”, який з грудня 1994 року матиме назву “LuckyNet”. Спочатку Інтернет-підключення використовується для внутрішніх потреб "Меркурія". Але невдовзі компанія, що має великі амбіції, починає продавати надлишки іншим організаціям і будувати провайдерський бізнес всеукраїнського масштабу.

Перші в регіонах

Стартують перші провайдери Луганщини: ООО "Луганская электронная почта", lepua (пізніше - Геккон) та рекламно-інформаційна агенція “Р&К” з Кадіївки (тодішній Стаханів). Lepua почне працювати як провайдер навесні 1994, а у “Р&К” наприкінці 1993 року буде вже 16 абонентів, підключення яких забезпечуватиметься через московський “Демос” та харківський “КТТС”. Цього ж року починає працювати перший провайдер Тернополя - “Біттернет”, який підключається через івано-франківський “Елком”.

Чим більше, тим краще

У Дніпрі до існуючих постачальників Інтернет-послуг додаються одразу три нових гравця. У Харкові та Донецьку по два. У Криму, Одесі, Рівному та Львові по одному.

• Дніпро: “Айкон”, “ТЮС” та “Алькар”.
• Харків: Телерадіо-інформаційна компанія (sic.kharkov.ua), “Гарант” (uanet.kharkov.ua)
• Донецьк: “Аладон”, "Extracom-Net"
• Крим: “Ритм” (cris.crimea.ua), Сімферополь
• Одеса: “Інтес”
• Рівне: "Волинь/Теком+"
• Львів: Україно-німецьке СП "Львівські інформаційні системи".

Інформацію про новачків та зміни конектівіті починають публікувати та обговорювати у телеконференції ukr.nodes. Крім того, у січні 1993 року складають та оприлюднюють списки учасників Славської конференції , у жовтні публікують “Перший огляд стану українських вузлів мережі Relcom” (автори Руслан Бєлкін, Дмитро Кохманюк та Ігор Свиридов), а наприкінці грудня - реєстраційні дані учасників міжвузлового зʼїзду Relcom/UAnet.

Користувачі

Поступово Інтернет виходить за межі наукових кіл, відкриваючи нові можливості для різних верств населення. Серед користувачів все ще переважають працівники наукових установ та торговельного бізнесу. До них поступово долучаються представники ЗМІ та деяких державних організацій.

Наприкінці літа в групі relcom.maps зʼявляється публікація Updated list of massmedia e-mail addresses in Russia & xUSSR. У розділі Ukraine - 13 електронних адрес українських видань та філій іноземних агенцій.

• Львів: газети “Діло”, “ПостПоступ” та “Галицькі контракти”
• Харків: український офіс агенції Interfax, газета “Бізнес-інформ”, “Юг-TV”
• Київ: газети “Бізнес”, “Посредник”
• Дніпро: газета “Собор”, “TVPressCorporation”
• Донецьк: газета “Комсомольская правда - Донецкий выпуск”
• Рівне: газета “Рівне”

Держава та інтернет

Уряд затверджує Комплексну програму створення Єдиної національної системи зв’язку України, і наприкінці року починає працювати новостворене об’єднання «Укрелектрозв’язок» (після 1994 року - “Укртелеком”), на яке покладено функції та повноваження нацiонального оператора електрозв’язку.