Чи існувала/існує "спільна пострадянська інтернет-траєкторія"?

Доповідь представлена на презентації спецвипуску журналу Internet Histories: Digital Technology, Culture and Society (видавництво Taylor & Francis), присвяченого історії та трансформації інтернету в Центральній та Східній Європі, 30.06.2026 року, Львів

Попри 30 років незалежного розвитку країн Східної Європи, Балтії та Центральної Азії, в академічному дискурсі та медіа-дослідженнях ще зустрічається концепт «єдиного пострадянського інтернет-простору». Навіть у сучасних західних публікаціях інституційні процеси в національних сегментах мережі розглядаються як похідні від колишнього імперського центру або як запізніле повторення однієї й тієї ж історичної траєкторії.

Проєкт UAnetHistory пропонує відійти від рефлексій та звернутись до кількісних даних. Аналіз інфраструктурної топології доводить: єдиного шляху не існувало. Траєкторії розвитку інтернету в регіоні розійшлися ще в середині 1990-х років.

Методологія: автономна система як одиниця суб’єктності

Для аналізу інституційного дизайну мереж 15 країн ми обрали метрику щільності автономних систем (AS) на 1 мільйон населення у період з 1995 по 2025 роки.

Автономна система — це технічна та юридична одиниця, яка має власну політику маршрутизації і самостійно визначає, як обмінюватися трафіком з іншими вузлами. Таким чином, кожна AS є точкою альтернативного маршруту та своєрідним маркером децентралізації.

Низька щільність AS свідчить про монополізацію ринку, наявність «пляшкових горлечок» і технічну здатність держави контролювати мережу.

Висока щільність AS вказує на горизонтальну диверсифікацію ринку, високу конкуренцію та інфраструктурну стійкість.

Розрахунки базуються на агрегованих даних RIPE NCC (Réseaux IP Européens Network Coordination Centre), статистиці BGP маршрутизації Hurricane Electric BGP Toolkit (bgp.he.net) та історичних даних CAIDA (Center for Applied Internet Data Analysis) станом на 1995–2025 рр. Дані щодо населення — Світовий банк (World Bank Open Data).

Аналіз даних дозволяє виділити три ключові кластери, формування яких зумовлене політичним вибором громадян цих держав, а не географією чи спадщиною.

Балтійський кластер: держава-як-сервіс (125–195 AS)

Естонія, Латвія та Литва здійснили найшвидший розрив із радянською інфраструктурною спадщиною і обрали шлях інтеграції в ЄС. Сьогодні держава в країнах Балтії функціонує як сервісна платформа, що створює сприятливі умови для відкритого ринку. Високий показник AS тут частково пояснюється ефектом «малих країн», проте він є індикатором цифрової зрілості та інтеграції в глобальний ринок.

Східноєвропейський кластер: стійкість (55–85 AS) Цей коридор, де ключовим кейсом виступає Україна, демонструє іншу логіку розбудови мережі. Польща та Румунія додані для ілюстрації — це країни, подібні за масштабами та населенням. На відміну від Балтії, інтернет тут розвивався не стільки завдяки державним програмам, скільки завдяки низовій ініціативі та горизонтальній солідарності. Ентузіасти будували мережі там, де держава або великий бізнес були повільними.

У кожній із цих країн феномен розбудови інфраструктури мав свою назву: в Україні — «домашні мережі». У Польщі — sieci trzepakowe (іронічна назва мереж, кабелі яких тягнули через дворові вибивачки для килимів). У Румунії — rețele de cartier (квартальні мережі).

Державо-центричний кластер: контроль (0.5–25 AS) Найбільший кластер (10 країн від Молдови до Туркменістану, а також Росія) об'єднує домінування держави або великих олігополій. Саме до цієї групи Росія рухається протягом останнього десятиліття, пожертвувавши конкурентним ринком заради побудови системи контролю (впровадження ТСПУ, закони про «суверенний рунет»).

Всередині цього кластеру є свій інституційний поділ:

Зелений коридор (Кавказ та Молдова): cвобода ринку створює густішу інфраструктуру (23-27 AS), ніж державні інвестиції багатших нафтогазових країн.

Помаранчевий коридор (державні олігополії): Казахстан та Білорусь. Ринок контролюється гігантами на кшталт «Белтелекому». Держава тримає руку на рубильнику, наслідком чого стали тотальні шатдауни мережі під час протестів (Мінськ 2020, Алмати 2022).

Червоний коридор (Центральна Азія): зона максимальної зручності для державної цензури та стеження.

Існує твердження, що низька щільність мереж у Центральній Азії зумовлена географією (відсутність моря, степи, гори), де будівництво магістралей під силу лише державним монополістам. Проте варто подивитись на кількісні дані Монголії. Вона також не має виходу до моря, затиснута між Росією та Китаєм і має складний рельєф, але завдяки демократичному політичному дизайну має щільність у 21.1 AS на мільйон населення. Це ставить її в один ряд із вільними ринками Кавказу та доводить, що інституційна політика є первинною.

Війна як стрес-тест

Еволюція мереж, відображена на графіках, сьогодні стала питанням національної безпеки. 2022–2024 роки показали, що централізована модель (побудована задля контролю над суспільством) має критичні точки відмови. Водночас український сегмент інтернету виявився максимально адаптивним. Децентралізована топологія, що складається з тисяч автономних вузлів, дозволила українській інфраструктурі витримати цілеспрямоване знищення та блекаути.

За кожним вузлом, лінком та домашньою мережею стоїть людський досвід. Проєкт UAnetHistory продовжує фіксувати цей досвід і зберігати свідчення в Національному архівному фонді України для майбутніх дослідників.

Запрошення до подальших досліджень

Ми усвідомлюємо, що метрика щільності автономних систем є макроскопічною оптикою. Вона добре підсвічує різницю траєкторій, проте не претендує на статус єдиної універсальної відповіді на всі питання еволюції мереж.

Ми розглядаємо пропоновану типологію інституційних коридорів як початкову аналітичну рамку та запрошення до дискусії. Сподіваємось, що ці висновки стануть відправною точкою для подальших досліджень: від економічної аналітики телеком-ринків до цифрової антропології та вивчення низових спільнот.

Проєкт UAnetHistory відкритий до колаборацій: чим більше поглядів, тим обʼємніша історія нашої мережі.