Історія

Мережею Інтернет ми називатимемо сукупність глобальних комп’ютерних мереж, які базуються на протоколі TCP/IP.

Історія Інтернету починається у 60-х роках XX сторіччя створенням першої мережі, ArpaNet, на замовлення Міністерства оборони США. (https://uk.wikipedia.org/wiki/Internet)

Термін «Інтернет» як назва мережі використовується з 1983 року.

На теренах колишнього СРСР перше підключення до всесвітньої мережі відбулося у серпні 1990 року, а вже наступного місяця було зареєстровано домен .su.

Водночас «батьки-засновники» вирішили зарезервувати домени .ua та .by для майбутніх підключень з України та Білорусі. Тодішня традиція передбачала визначення доменів верхнього рівня за дволітерними символами країн-членів ООН – ISO 3166-1.

На території колишнього Радянського Союзу до грудня 1992 року адреси доменів в зоні .ua мали звичний сьогодні формат [email protected]. Міжнародна спільнота мала використовувати довший формат: user%[email protected] .

У 90-ті роки XX сторіччя жодного користувацького домену з території України в зоні .su не зафіксовано.

Для доменів другого рівня засновники радянського сегменту мережі домовились використовувати назви республіканських столиць та обласних центрів, які мали окремий трицифровий телефонний код. Назви міст спочатку писали за російською фонетичною транскрипцією (наприклад, kiev); пізніші виключення - lviv, ivano-frankivsk, ternopil.

1990

Перше підключення з України відбулося 19 грудня 1990 року

UUCP-карта:ts.kiev.ua

# It shouldn't belong here, but...
# The .ua domain is not officially registered yet. Route these addresses
# via ussr.eu.net
#N      ts.kiev.ua
#S      286 box; MS DOS
#O      TechnoSoft
#C      Yuri Yankovski
#E      [email protected]
#T      +7 044 266 0089
#P      44 prospekt akad. Glushkova, SU-252207 Kiev, Ukraine, USSR
#L
#W      [email protected] 901219, [email protected] 901219

Восени 1990 року Олександр Нібит, співробітник відділу Юрія Янковського (Технософт), під час відрядження до Ленінграда (тепер – Санкт-Петербург) побачив функціонування мережі в одній з установ.

Підключення до Інтернету було доступно з Інституту атомної енергії ім. Курчатова (м. Москва).

19 грудня 1990 року Технософт сплатив за підключення 20 000 рублів (абонентська плата за рік) і отримав перший український акаунт в міжнародній мережі [інтерв’ю Олексій Бурсук, Юрій Янковський, Анатолій Захаров].

1991

У списку абонентів мережі Relcom (лінк) станом на лютий 1991 року зафіксовано два підключення з України: Технософт та Softpanorama.

Технософт підключився наприкінці 1990 року як комерційний провайдер.

Softpanorama, неформальна спільнота програмістів, підключається 26 січня 1991 року як користувач. Ігор Свиридов приїжджає оформлювати документи і вже на місці дізнається про існування ще одного українського підключення.

UUCP-карта:softp.kiev.ua

#N      softp.kiev.ua
#S      MS-DOS
#O      Softpanorama
#C      Igor Anatol'yevich Sviridov 
#T      +7 044 263 8770, +7 044 266 5206
#E      [email protected]
#P
#L
#W      [email protected] 910126, [email protected] 910214

Обмежені матеріальні ресурси Softpanorama змушують шукати потенційних інвесторів. Так розпочинається співпраця з компанією МЦІТ ІНТ («Computerland») на чолі зі Сергієм Писаревим.

Підрозділ «Computerland» з розвитку глобальних мереж на базі вузла Relcom (тодішня назва радянського Інтернету) очолює Юрій Муравйов [інтервʼю Юрій Муравйов, Ігор Свиридов, Блохінцев, Олена Чайка].

Детальніше про перші кроки мережі - в статті Пошта без скриньок і листонош, або Океан, в якому нас зачекались Наталії Зінець, яку ми вважаємо першою публікацією про Інтернет в Україні.

Через цей вузол мережа поширюється в Одесу [інтервʼю Кузьмін, Левченко], Львів та Донецьк [інтервʼю Авілов, Писаренко].

Першим провайдером в Одесі стає компанія Intergate на чолі з дідусем одеського Інтернету Юрієм Кузьміним.

У Донецьку мережа з'являється восени 1991 року завдяки КБ Інституту математики і механіки. За декілька місяців тут створять ще вузли товарної біржі «ЮГ» та Донецького політехнічного інституту.

Львів. Перший провайдер – компанія «Каскад» на базі Львівської політехніки {Юрій Грабовецький, Олег Шнайдер}.

Харків організовує окреме підключення через Москву.

Одні з перших харківських вузлів - «Сфера-ЛТД» та місцева філія інституту підвищення кваліфікації Мінтехноелектроприбору СРСР, звідки електронну пошту по наукових установах розвозять на дискетах [інтервʼю Ігор Чуніхін, Ігор Михайленко].

Крим долучається до мережі через Москву та Одесу. Вузли створюють у Сімферополі (компанії «Кріс», «Еліс») та у Севастополі [інтерв’ю Олександр Сорока, Петро Неверодський, лист Чешихіна].

Криворізька товарно-сировинна біржа стає першим провайдером Інтернету в своєму регіоні [інтерв’ю Андрій Лепейко].

Слід зазначити, що створювані тоді товарні біржі та торговельно-посередницькі компанії східних регіонів України підʼєднувались до мережі через Москву, оскільки у цьому напрямку вибудовувалися бізнес-контакти, а відносно висока вартість міжміського телефонного зв’язку не мала суттєвого значення для цієї категорії клієнтів.

Загальна кількість користувачів мережі Інтернет/Relcom в Україні в кінці 1991 року не перевищує 100 доменів. Ця технологія поки менш поширена, ніж технологія аматорської мережі FIDO та створення окремих BBS (вони мали меншу вартість «вхідного квитка» за рахунок менших вимог до потужності комп’ютерів та через відсутність потреби у регулярних платежах провайдеру).

Для зв’язку абонентів з вузлами мережі та вузлів між собою використовується дозвін через загальну телефонну мережу та, іноді, через телефонну мережу Іскра-2.

Єдиним зв'язком всіх українських користувачів Інтернету зі світовими мережами до весни 1993 року залишиться канал через Москву (Relcom) до Фінляндії.

Ігор Свиридов створює гейт FIDO<=>Relcom.