Петренко Олександр - Revision history

MarynaMalchenyuk at 09:06, 19 May 2024

2024-05-19T09:06:14Z

MarynaMalchenyuk at 14:58, 17 November 2023

2023-11-17T14:58:17Z

MarynaMalchenyuk at 14:57, 17 November 2023

2023-11-17T14:57:30Z

MarynaMalchenyuk at 14:55, 17 November 2023

2023-11-17T14:55:28Z

MarynaMalchenyuk at 14:54, 17 November 2023

2023-11-17T14:54:32Z

MarynaMalchenyuk at 19:01, 3 August 2023

2023-08-03T19:01:45Z

Olexa: Created page with "Івано-Франківськ. Нині покійний"

2022-11-21T21:04:24Z

Created page with "Івано-Франківськ. Нині покійний"

New page

Івано-Франківськ. Нині покійний

@@ Line 15: / Line 15: @@
 *викладач фізики та астрономії
 *завод “Промприлад”, програміст (до 1993 року)
-*[[Елком, Івано-Франківськ|АТ "Елком"]], технічний спеціаліст (1993 - 1998)
+*[[Елком |АТ "Елком"]], технічний спеціаліст (1993 - 1998)
 * [[ІТС, Івано-Франківськ|"ІТС"]] (1998-2017)

@@ Line 20: / Line 20: @@
 '''Колеги про Петренка:'''
-  [[Карпенко Олексій]] '''Саша був першим'''
+  [[Карпенко Олексій]]: '''Саша був першим'''
 Ми [“Елком”] тоді тільки починали. “Промприлад” - наш перший клієнт. Нам страшно, і хочеться клієнту зробити добре, щоб йому це сподобалось, щоб він зрозумів, що йому потрібні наші послуги. А тут виявилось, що з нами спілкується абсолютно грамотний, адекватний інженер, а не директор, менеджер або ще хтось. Саме інженер, який розуміється на тому всьому.
 Сашко працював програмістом. Він мав би писати код, напевно, але я не знаю чим конкретно він займався. Тому, що на той момент на “Промприладі” не було сучасної техніки. У них були по заводу якісь комунікації для підключення терміналів. Один величезний комп'ютер і до нього купка терміналів. Відділ розробки програмного забезпечення щось писав. Там працювало ще декілька людей, які потім теж до нас потрапили, в нашу фірму. І, може, це теж один з мотиваторів. Тому, що людині має бути цікаво працювати.
@@ Line 32: / Line 32: @@
 чи 1994 рік, Саша Петренко вже тримав якийсь нод фідонетівський. Якийсь канадієць додзвонився напряму з Канади і пів години чатився з ботом. Бот був піднятий для того, щоби просто відповісти. А той потім написав: “Чоловіче, я й не здогадався, що то бот”. Це ж без всякого штучного інтелекту, на тих ресурсах. Отака реалізація.
-  [[Кучерак Сергій]] '''Авіаносець «Стародубець» на лінії'''
+  [[Кучерак Сергій]]: '''Авіаносець «Стародубець» на лінії'''
 Серійний телефон 055, це по класифікації — довідкова річкового порту. В Івано-Франківську немає річкового порту, тому він був вільний. І нам 055 видали. Віктор Стародубець [тоді керівник обласного управління зв'язку] дав вказівку переключити лінію. Ми переключаємо. Все чітко, по секундах було. В першій половині дня до нас дзвонять: «Лінія така-то переключена». Пробуємо — точно. Ми повключали телефони, щоби зв'язківці відчували нагрузку на телефонні апарати. Тут один телефон починає дзвонити, і дзвонить настойчиво. Безперервний дзвіночок. І Сашко Петренко бере трубку. Каже: «Довідкова річкового порту. Авіаносець «Стародубець» на лінії». Спиталися, як йде переключення. Ну, все чітко.
@@ Line 40: / Line 40: @@
 Він мав великий особистий досвід спілкування з різними людьми цікавими. Дуже багато людей, які працювали тоді в різних містах: в Києві, у Львові, в Харкові. Дуже багато знайомств. Тернопіль, Чернівці… Це був час, коли технології не те, щоби швидко розвивалися. Це такий гіперзвук був, дуже швидко все мінялося. І джерел для розвитку нових ідей теж було неміряно. От зараз - екстенсивний розвиток, а тоді було навпаки: з одних технологій на інші перескакували, розвивалися вони більше, якісніше.
-  [[Босий Андрій]] '''Ми ж космонавти, ми нічого не боїмось'''
+  [[Босий Андрій]]: '''Ми ж космонавти, ми нічого не боїмось'''
 Саша Петренко, безумовно, мав на мене найбільший вплив. Він мав візію. Решта людей просто рухались у броунівському русі, а були ті, хто бачили в інших світах, інших вимірах. Розуміли, що йде. Мали якісь стратегії. Я бачив, що у нього це є, відчувався вектор. Я цього не розумів, і для мене це було дуже цікаво. Я з теплом згадую наші регулярні поїздки в Київ, часто з Сашею Петренком, які дуже часто закінчувалися в тебе [Олекси Балюри] на квартирі. Я настільки багато нових речей взнав, що ж це просто надзвичайно!
 Якось ми приїхали з Петренком (aka asi) [до Києва], треба було записати саму свіжу версію FreeBSD чи просто BSD, я не памʼятаю. Він з вінчестером приперся, а Борис [Мостовий] каже: “Туди підключай”. Саша підключив, сів, а Борис йому: “FTP туди-сюди, IP такий порт, telnet туди, FTP сюди. Стягнеш”. І я бачу, що Петренко взагалі не розуміє, що таке FTP. IP ще знає, але що таке FTP - він перший раз чує. Але Петренко з таким виглядом - ми ж космонавти, ми нічого не боїмось - з нєвозмутімим видом набрав: ftp і далі написав якусь бздуру повну. Борис зробив вигляд, що все нормально, тільки чуть підправити треба. Він поняв, що ми в цьому нічого не розуміємо. Нажав кнопку, і все пішло.
 Це була така гра: Саша, який був технічним гуру того часу для нас всіх, про FTP не знає, але робить вигляд, що все знає і розуміє. І Борис, теж: я все розумію, тільки трохи поправити треба.
-[[Карпенко Олексій]] '''Сашка зупинити було важко'''
+[[Карпенко Олексій]]: '''Сашка зупинити було важко'''
 Від нових викликів він загорявся. Більше і більше. І деколи у нас доходило, навіть, до суперечок. “Не треба нам того, давай якось іншим шляхом підемо”. “Ні, я знаю, що я можу тут розібратися”. Його це запалювало, йому це не давало спати, якщо щось не виходило, а він знав, що це можна зробити, і це буде цікаво зробити, корисно зробити. Зупинити було важко його, якщо він щось захотів зробити, і вважав, що це потрібно. Переконати його можна було тільки логікою. Виключно логікою. Він вмів сприймати аргументи, критику. Або, навпаки, аргументувати свою позицію.
 Він вмів пояснити. Він вмів переконати у своїй правоті. Він вмів спілкуватись з людьми в плані роботи. Коли людина не сприймала логічні викладки, коли людина не сприймала саме пояснення, а впиралась: “Ні, я так не хочу робити. Зробіть мені отак, тому що я це хочу”. Сашко пояснював: “Ні, так не варто робити, тому що так-то, так-то” Якщо людина все ще наполягала, Сашко міг взагалі відмовитись це робити. Але з клієнтами він завжди знаходив спільну мову.

@@ Line 20: / Line 20: @@
 '''Колеги про Петренка:'''
-  [[Карпенко Олексій:]] '''Саша був першим'''
+  [[Карпенко Олексій]] '''Саша був першим'''
 Ми [“Елком”] тоді тільки починали. “Промприлад” - наш перший клієнт. Нам страшно, і хочеться клієнту зробити добре, щоб йому це сподобалось, щоб він зрозумів, що йому потрібні наші послуги. А тут виявилось, що з нами спілкується абсолютно грамотний, адекватний інженер, а не директор, менеджер або ще хтось. Саме інженер, який розуміється на тому всьому.
 Сашко працював програмістом. Він мав би писати код, напевно, але я не знаю чим конкретно він займався. Тому, що на той момент на “Промприладі” не було сучасної техніки. У них були по заводу якісь комунікації для підключення терміналів. Один величезний комп'ютер і до нього купка терміналів. Відділ розробки програмного забезпечення щось писав. Там працювало ще декілька людей, які потім теж до нас потрапили, в нашу фірму. І, може, це теж один з мотиваторів. Тому, що людині має бути цікаво працювати.
@@ Line 32: / Line 32: @@
 чи 1994 рік, Саша Петренко вже тримав якийсь нод фідонетівський. Якийсь канадієць додзвонився напряму з Канади і пів години чатився з ботом. Бот був піднятий для того, щоби просто відповісти. А той потім написав: “Чоловіче, я й не здогадався, що то бот”. Це ж без всякого штучного інтелекту, на тих ресурсах. Отака реалізація.
-  [[Кучерак Сергій:]] '''Авіаносець «Стародубець» на лінії'''
+  [[Кучерак Сергій]] '''Авіаносець «Стародубець» на лінії'''
 Серійний телефон 055, це по класифікації — довідкова річкового порту. В Івано-Франківську немає річкового порту, тому він був вільний. І нам 055 видали. Віктор Стародубець [тоді керівник обласного управління зв'язку] дав вказівку переключити лінію. Ми переключаємо. Все чітко, по секундах було. В першій половині дня до нас дзвонять: «Лінія така-то переключена». Пробуємо — точно. Ми повключали телефони, щоби зв'язківці відчували нагрузку на телефонні апарати. Тут один телефон починає дзвонити, і дзвонить настойчиво. Безперервний дзвіночок. І Сашко Петренко бере трубку. Каже: «Довідкова річкового порту. Авіаносець «Стародубець» на лінії». Спиталися, як йде переключення. Ну, все чітко.
@@ Line 40: / Line 40: @@
 Він мав великий особистий досвід спілкування з різними людьми цікавими. Дуже багато людей, які працювали тоді в різних містах: в Києві, у Львові, в Харкові. Дуже багато знайомств. Тернопіль, Чернівці… Це був час, коли технології не те, щоби швидко розвивалися. Це такий гіперзвук був, дуже швидко все мінялося. І джерел для розвитку нових ідей теж було неміряно. От зараз - екстенсивний розвиток, а тоді було навпаки: з одних технологій на інші перескакували, розвивалися вони більше, якісніше.
-  [[Босий Андрій:]] '''Ми ж космонавти, ми нічого не боїмось'''
+  [[Босий Андрій]] '''Ми ж космонавти, ми нічого не боїмось'''
 Саша Петренко, безумовно, мав на мене найбільший вплив. Він мав візію. Решта людей просто рухались у броунівському русі, а були ті, хто бачили в інших світах, інших вимірах. Розуміли, що йде. Мали якісь стратегії. Я бачив, що у нього це є, відчувався вектор. Я цього не розумів, і для мене це було дуже цікаво. Я з теплом згадую наші регулярні поїздки в Київ, часто з Сашею Петренком, які дуже часто закінчувалися в тебе [Олекси Балюри] на квартирі. Я настільки багато нових речей взнав, що ж це просто надзвичайно!
 Якось ми приїхали з Петренком (aka asi) [до Києва], треба було записати саму свіжу версію FreeBSD чи просто BSD, я не памʼятаю. Він з вінчестером приперся, а Борис [Мостовий] каже: “Туди підключай”. Саша підключив, сів, а Борис йому: “FTP туди-сюди, IP такий порт, telnet туди, FTP сюди. Стягнеш”. І я бачу, що Петренко взагалі не розуміє, що таке FTP. IP ще знає, але що таке FTP - він перший раз чує. Але Петренко з таким виглядом - ми ж космонавти, ми нічого не боїмось - з нєвозмутімим видом набрав: ftp і далі написав якусь бздуру повну. Борис зробив вигляд, що все нормально, тільки чуть підправити треба. Він поняв, що ми в цьому нічого не розуміємо. Нажав кнопку, і все пішло.
 Це була така гра: Саша, який був технічним гуру того часу для нас всіх, про FTP не знає, але робить вигляд, що все знає і розуміє. І Борис, теж: я все розумію, тільки трохи поправити треба.
-[[Карпенко Олексій]]: '''Сашка зупинити було важко'''
+[[Карпенко Олексій]] '''Сашка зупинити було важко'''
 Від нових викликів він загорявся. Більше і більше. І деколи у нас доходило, навіть, до суперечок. “Не треба нам того, давай якось іншим шляхом підемо”. “Ні, я знаю, що я можу тут розібратися”. Його це запалювало, йому це не давало спати, якщо щось не виходило, а він знав, що це можна зробити, і це буде цікаво зробити, корисно зробити. Зупинити було важко його, якщо він щось захотів зробити, і вважав, що це потрібно. Переконати його можна було тільки логікою. Виключно логікою. Він вмів сприймати аргументи, критику. Або, навпаки, аргументувати свою позицію.
 Він вмів пояснити. Він вмів переконати у своїй правоті. Він вмів спілкуватись з людьми в плані роботи. Коли людина не сприймала логічні викладки, коли людина не сприймала саме пояснення, а впиралась: “Ні, я так не хочу робити. Зробіть мені отак, тому що я це хочу”. Сашко пояснював: “Ні, так не варто робити, тому що так-то, так-то” Якщо людина все ще наполягала, Сашко міг взагалі відмовитись це робити. Але з клієнтами він завжди знаходив спільну мову.

@@ Line 20: / Line 20: @@
 '''Колеги про Петренка:'''
-  [[Карпенко Олексій]]
+  [[Карпенко Олексій:]] '''Саша був першим'''
 Ми [“Елком”] тоді тільки починали. “Промприлад” - наш перший клієнт. Нам страшно, і хочеться клієнту зробити добре, щоб йому це сподобалось, щоб він зрозумів, що йому потрібні наші послуги. А тут виявилось, що з нами спілкується абсолютно грамотний, адекватний інженер, а не директор, менеджер або ще хтось. Саме інженер, який розуміється на тому всьому.
 Сашко працював програмістом. Він мав би писати код, напевно, але я не знаю чим конкретно він займався. Тому, що на той момент на “Промприладі” не було сучасної техніки. У них були по заводу якісь комунікації для підключення терміналів. Один величезний комп'ютер і до нього купка терміналів. Відділ розробки програмного забезпечення щось писав. Там працювало ще декілька людей, які потім теж до нас потрапили, в нашу фірму. І, може, це теж один з мотиваторів. Тому, що людині має бути цікаво працювати.
@@ Line 36: / Line 33: @@
   [[Кучерак Сергій:]] '''Авіаносець «Стародубець» на лінії'''
 Серійний телефон 055, це по класифікації — довідкова річкового порту. В Івано-Франківську немає річкового порту, тому він був вільний. І нам 055 видали. Віктор Стародубець [тоді керівник обласного управління зв'язку] дав вказівку переключити лінію. Ми переключаємо. Все чітко, по секундах було. В першій половині дня до нас дзвонять: «Лінія така-то переключена». Пробуємо — точно. Ми повключали телефони, щоби зв'язківці відчували нагрузку на телефонні апарати. Тут один телефон починає дзвонити, і дзвонить настойчиво. Безперервний дзвіночок. І Сашко Петренко бере трубку. Каже: «Довідкова річкового порту. Авіаносець «Стародубець» на лінії». Спиталися, як йде переключення. Ну, все чітко.
   [[Карпенко Олексій]]
 Це був момент переїзду на нову площадку, дуже напружений день. Навіть, не день, а доба. В одному місці все розібрати, в іншому місці все зібрати. І так щоб болтиків зайвих не залишились. Було дуже важко. І в цей момент хтось дзвонить. Ми всіх попереджали, і все одно.  Розуміємо, що це, напевно, клієнт і треба відповісти, якось так, щоб…
 Оця фраза “база проката торпедних катєров”, яку часто вживав Борис Мостовий, а з другого боку - авіаносець “Стародубець”. Це так розрядило обстановку. Частинка гумору завжди була в його житті. Любив жартувати, любив знаходити щось цікаве, веселі відповіді. Часто казав: “Бороду сбрить можно, а умище-то куда деть?”
@@ Line 46: / Line 41: @@
   [[Босий Андрій:]] '''Ми ж космонавти, ми нічого не боїмось'''
 Саша Петренко, безумовно, мав на мене найбільший вплив. Він мав візію. Решта людей просто рухались у броунівському русі, а були ті, хто бачили в інших світах, інших вимірах. Розуміли, що йде. Мали якісь стратегії. Я бачив, що у нього це є, відчувався вектор. Я цього не розумів, і для мене це було дуже цікаво. Я з теплом згадую наші регулярні поїздки в Київ, часто з Сашею Петренком, які дуже часто закінчувалися в тебе [Олекси Балюри] на квартирі. Я настільки багато нових речей взнав, що ж це просто надзвичайно!
 Якось ми приїхали з Петренком (aka asi) [до Києва], треба було записати саму свіжу версію FreeBSD чи просто BSD, я не памʼятаю. Він з вінчестером приперся, а Борис [Мостовий] каже: “Туди підключай”. Саша підключив, сів, а Борис йому: “FTP туди-сюди, IP такий порт, telnet туди, FTP сюди. Стягнеш”. І я бачу, що Петренко взагалі не розуміє, що таке FTP. IP ще знає, але що таке FTP - він перший раз чує. Але Петренко з таким виглядом - ми ж космонавти, ми нічого не боїмось - з нєвозмутімим видом набрав: ftp і далі написав якусь бздуру повну. Борис зробив вигляд, що все нормально, тільки чуть підправити треба. Він поняв, що ми в цьому нічого не розуміємо. Нажав кнопку, і все пішло.
@@ Line 52: / Line 46: @@
 [[Карпенко Олексій]]: '''Сашка зупинити було важко'''
 Від нових викликів він загорявся. Більше і більше. І деколи у нас доходило, навіть, до суперечок. “Не треба нам того, давай якось іншим шляхом підемо”. “Ні, я знаю, що я можу тут розібратися”. Його це запалювало, йому це не давало спати, якщо щось не виходило, а він знав, що це можна зробити, і це буде цікаво зробити, корисно зробити. Зупинити було важко його, якщо він щось захотів зробити, і вважав, що це потрібно. Переконати його можна було тільки логікою. Виключно логікою. Він вмів сприймати аргументи, критику. Або, навпаки, аргументувати свою позицію.
 Він вмів пояснити. Він вмів переконати у своїй правоті. Він вмів спілкуватись з людьми в плані роботи. Коли людина не сприймала логічні викладки, коли людина не сприймала саме пояснення, а впиралась: “Ні, я так не хочу робити. Зробіть мені отак, тому що я це хочу”. Сашко пояснював: “Ні, так не варто робити, тому що так-то, так-то” Якщо людина все ще наполягала, Сашко міг взагалі відмовитись це робити. Але з клієнтами він завжди знаходив спільну мову.

@@ Line 9: / Line 9: @@
 '''Локація:''' [[Івано-Франківськ]]
-'''Освіта''':  випускник фізико-технічного факультету Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника,
+'''Освіта:'''  випускник фізико-технічного факультету Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника,
 аспірант Інституту проблем матеріалознавства ім. I. М. Францевича НАН України
@@ Line 18: / Line 18: @@
 * [[ІТС, Івано-Франківськ|"ІТС"]] (1998-2017)
+ [[Карпенко Олексій]]
 '''Саша був першим'''
@@ Line 32: / Line 32: @@
 Сашко був ентузіастом. І його ентузіазм серед колег по роботі, серед членів нашого колективу був найбільшим. У мене трошки більше рутини, в нього більше цікавинок, новенького чогось в голові постійно було. Без нього нічого не було б, напевно.
-[[Кравець Микола]]:
+ [[Кравець Микола]]
 чи 1994 рік, Саша Петренко вже тримав якийсь нод фідонетівський. Якийсь канадієць додзвонився напряму з Канади і пів години чатився з ботом. Бот був піднятий для того, щоби просто відповісти. А той потім написав: “Чоловіче, я й не здогадався, що то бот”. Це ж без всякого штучного інтелекту, на тих ресурсах. Отака реалізація.
-[[Кучерак Сергій]]:
+ [[Кучерак Сергій:]] '''Авіаносець «Стародубець» на лінії'''
 Серійний телефон 055, це по класифікації — довідкова річкового порту. В Івано-Франківську немає річкового порту, тому він був вільний. І нам 055 видали. Віктор Стародубець [тоді керівник обласного управління зв'язку] дав вказівку переключити лінію. Ми переключаємо. Все чітко, по секундах було. В першій половині дня до нас дзвонять: «Лінія така-то переключена». Пробуємо — точно. Ми повключали телефони, щоби зв'язківці відчували нагрузку на телефонні апарати. Тут один телефон починає дзвонити, і дзвонить настойчиво. Безперервний дзвіночок. І Сашко Петренко бере трубку. Каже: «Довідкова річкового порту. Авіаносець «Стародубець» на лінії». Спиталися, як йде переключення. Ну, все чітко.
-[[Карпенко Олексій]]:
+ [[Карпенко Олексій]]
 Це був момент переїзду на нову площадку, дуже напружений день. Навіть, не день, а доба. В одному місці все розібрати, в іншому місці все зібрати. І так щоб болтиків зайвих не залишились. Було дуже важко. І в цей момент хтось дзвонить. Ми всіх попереджали, і все одно.  Розуміємо, що це, напевно, клієнт і треба відповісти, якось так, щоб…
@@ Line 48: / Line 45: @@
 Він мав великий особистий досвід спілкування з різними людьми цікавими. Дуже багато людей, які працювали тоді в різних містах: в Києві, у Львові, в Харкові. Дуже багато знайомств. Тернопіль, Чернівці… Це був час, коли технології не те, щоби швидко розвивалися. Це такий гіперзвук був, дуже швидко все мінялося. І джерел для розвитку нових ідей теж було неміряно. От зараз - екстенсивний розвиток, а тоді було навпаки: з одних технологій на інші перескакували, розвивалися вони більше, якісніше.
-[[Босий Андрій]]:
+ [[Босий Андрій:]] '''Ми ж космонавти, ми нічого не боїмось'''
 Саша Петренко, безумовно, мав на мене найбільший вплив. Він мав візію. Решта людей просто рухались у броунівському русі, а були ті, хто бачили в інших світах, інших вимірах. Розуміли, що йде. Мали якісь стратегії. Я бачив, що у нього це є, відчувався вектор. Я цього не розумів, і для мене це було дуже цікаво. Я з теплом згадую наші регулярні поїздки в Київ, часто з Сашею Петренком, які дуже часто закінчувалися в тебе [Олекси Балюри] на квартирі. Я настільки багато нових речей взнав, що ж це просто надзвичайно!
@@ Line 56: / Line 51: @@
 Це була така гра: Саша, який був технічним гуру того часу для нас всіх, про FTP не знає, але робить вигляд, що все знає і розуміє. І Борис, теж: я все розумію, тільки трохи поправити треба.
-[[Карпенко Олексій]]:
+[[Карпенко Олексій]]: '''Сашка зупинити було важко'''
 Від нових викликів він загорявся. Більше і більше. І деколи у нас доходило, навіть, до суперечок. “Не треба нам того, давай якось іншим шляхом підемо”. “Ні, я знаю, що я можу тут розібратися”. Його це запалювало, йому це не давало спати, якщо щось не виходило, а він знав, що це можна зробити, і це буде цікаво зробити, корисно зробити. Зупинити було важко його, якщо він щось захотів зробити, і вважав, що це потрібно. Переконати його можна було тільки логікою. Виключно логікою. Він вмів сприймати аргументи, критику. Або, навпаки, аргументувати свою позицію.

← Older revision		Revision as of 19:01, 3 August 2023
Line 1:		Line 1:
−	Івано-Франківськ. ~~Нині покійний~~	+	'''Петренко Олександр'''
		+
		+	'''Народився:''' 23.09.1965 року
		+
		+	'''Помер:''' 21.05.2017 року
		+
		+	'''Нікнейм:''' asi
		+
		+	'''Локація:''' [[Івано-Франківськ]]
		+
		+	'''Освіта''': випускник фізико-технічного факультету Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника,
		+	аспірант Інституту проблем матеріалознавства ім. I. М. Францевича НАН України
		+
		+	'''Досвід роботи:'''
		+	*викладач фізики та астрономії
		+	*завод “Промприлад”, програміст (до 1993 року)
		+	*[[Елком, Івано-Франківськ\|АТ "Елком"]], технічний спеціаліст (1993 - 1998)
		+	* [[ІТС, Івано-Франківськ\|"ІТС"]] (1998-2017)
		+
		+
		+
		+	[[Карпенко Олексій]]:
		+
		+	'''Саша був першим'''
		+
		+	Ми [“Елком”] тоді тільки починали. “Промприлад” - наш перший клієнт. Нам страшно, і хочеться клієнту зробити добре, щоб йому це сподобалось, щоб він зрозумів, що йому потрібні наші послуги. А тут виявилось, що з нами спілкується абсолютно грамотний, адекватний інженер, а не директор, менеджер або ще хтось. Саме інженер, який розуміється на тому всьому.
		+	Сашко працював програмістом. Він мав би писати код, напевно, але я не знаю чим конкретно він займався. Тому, що на той момент на “Промприладі” не було сучасної техніки. У них були по заводу якісь комунікації для підключення терміналів. Один величезний комп'ютер і до нього купка терміналів. Відділ розробки програмного забезпечення щось писав. Там працювало ще декілька людей, які потім теж до нас потрапили, в нашу фірму. І, може, це теж один з мотиваторів. Тому, що людині має бути цікаво працювати.
		+	Сашко - розумна людина. Людина, в якої основним мотиватором є не гроші, а саме цікавість. Зацікавленість в освоєнні нового, зацікавленість в тому, щоб зробити щось корисне і побачити результат. Побачити, що воно комусь потрібно. Він побачив перспективи, скоріш за все. І цікавих людей.
		+	Так наш перший клієнт став і одним з наших найкращих інженерів. І, на щастя, моїм другом.
		+
		+	Для Сашка було цікаво побачити, що щось зробили, щось встановили, щось новеньке придумали, впровадили. І побачити, що це дало свою віддачу, дало свій результат. І нашим клієнтам від того стало краще, цікавіше. Може, дешевше. Може, просто щось змінилося в іншому плані, але видно цей результат.
		+	Сашко був ентузіастом. І його ентузіазм серед колег по роботі, серед членів нашого колективу був найбільшим. У мене трошки більше рутини, в нього більше цікавинок, новенького чогось в голові постійно було. Без нього нічого не було б, напевно.
		+
		+	[[Кравець Микола]]:
		+
		+	1993 чи 1994 рік, Саша Петренко вже тримав якийсь нод фідонетівський. Якийсь канадієць додзвонився напряму з Канади і пів години чатився з ботом. Бот був піднятий для того, щоби просто відповісти. А той потім написав: “Чоловіче, я й не здогадався, що то бот”. Це ж без всякого штучного інтелекту, на тих ресурсах. Отака реалізація.
		+
		+	[[Кучерак Сергій]]:
		+
		+	'''Авіаносець «Стародубець» на лінії'''
		+
		+	Серійний телефон 055, це по класифікації — довідкова річкового порту. В Івано-Франківську немає річкового порту, тому він був вільний. І нам 055 видали. Віктор Стародубець [тоді керівник обласного управління зв'язку] дав вказівку переключити лінію. Ми переключаємо. Все чітко, по секундах було. В першій половині дня до нас дзвонять: «Лінія така-то переключена». Пробуємо — точно. Ми повключали телефони, щоби зв'язківці відчували нагрузку на телефонні апарати. Тут один телефон починає дзвонити, і дзвонить настойчиво. Безперервний дзвіночок. І Сашко Петренко бере трубку. Каже: «Довідкова річкового порту. Авіаносець «Стародубець» на лінії». Спиталися, як йде переключення. Ну, все чітко.
		+
		+	[[Карпенко Олексій]]:
		+
		+	Це був момент переїзду на нову площадку, дуже напружений день. Навіть, не день, а доба. В одному місці все розібрати, в іншому місці все зібрати. І так щоб болтиків зайвих не залишились. Було дуже важко. І в цей момент хтось дзвонить. Ми всіх попереджали, і все одно. Розуміємо, що це, напевно, клієнт і треба відповісти, якось так, щоб…
		+	Оця фраза “база проката торпедних катєров”, яку часто вживав Борис Мостовий, а з другого боку - авіаносець “Стародубець”. Це так розрядило обстановку. Частинка гумору завжди була в його житті. Любив жартувати, любив знаходити щось цікаве, веселі відповіді. Часто казав: “Бороду сбрить можно, а умище-то куда деть?”
		+	Він мав великий особистий досвід спілкування з різними людьми цікавими. Дуже багато людей, які працювали тоді в різних містах: в Києві, у Львові, в Харкові. Дуже багато знайомств. Тернопіль, Чернівці… Це був час, коли технології не те, щоби швидко розвивалися. Це такий гіперзвук був, дуже швидко все мінялося. І джерел для розвитку нових ідей теж було неміряно. От зараз - екстенсивний розвиток, а тоді було навпаки: з одних технологій на інші перескакували, розвивалися вони більше, якісніше.
		+
		+	[[Босий Андрій]]:
		+
		+	'''Ми ж космонавти, ми нічого не боїмось'''
		+
		+	Саша Петренко, безумовно, мав на мене найбільший вплив. Він мав візію. Решта людей просто рухались у броунівському русі, а були ті, хто бачили в інших світах, інших вимірах. Розуміли, що йде. Мали якісь стратегії. Я бачив, що у нього це є, відчувався вектор. Я цього не розумів, і для мене це було дуже цікаво. Я з теплом згадую наші регулярні поїздки в Київ, часто з Сашею Петренком, які дуже часто закінчувалися в тебе [Олекси Балюри] на квартирі. Я настільки багато нових речей взнав, що ж це просто надзвичайно!
		+	Якось ми приїхали з Петренком (aka asi) [до Києва], треба було записати саму свіжу версію FreeBSD чи просто BSD, я не памʼятаю. Він з вінчестером приперся, а Борис [Мостовий] каже: “Туди підключай”. Саша підключив, сів, а Борис йому: “FTP туди-сюди, IP такий порт, telnet туди, FTP сюди. Стягнеш”. І я бачу, що Петренко взагалі не розуміє, що таке FTP. IP ще знає, але що таке FTP - він перший раз чує. Але Петренко з таким виглядом - ми ж космонавти, ми нічого не боїмось - з нєвозмутімим видом набрав: ftp і далі написав якусь бздуру повну. Борис зробив вигляд, що все нормально, тільки чуть підправити треба. Він поняв, що ми в цьому нічого не розуміємо. Нажав кнопку, і все пішло.
		+	Це була така гра: Саша, який був технічним гуру того часу для нас всіх, про FTP не знає, але робить вигляд, що все знає і розуміє. І Борис, теж: я все розумію, тільки трохи поправити треба.
		+
		+	[[Карпенко Олексій]]:
		+
		+	'''Сашка зупинити було важко'''
		+
		+	Від нових викликів він загорявся. Більше і більше. І деколи у нас доходило, навіть, до суперечок. “Не треба нам того, давай якось іншим шляхом підемо”. “Ні, я знаю, що я можу тут розібратися”. Його це запалювало, йому це не давало спати, якщо щось не виходило, а він знав, що це можна зробити, і це буде цікаво зробити, корисно зробити. Зупинити було важко його, якщо він щось захотів зробити, і вважав, що це потрібно. Переконати його можна було тільки логікою. Виключно логікою. Він вмів сприймати аргументи, критику. Або, навпаки, аргументувати свою позицію.
		+	Він вмів пояснити. Він вмів переконати у своїй правоті. Він вмів спілкуватись з людьми в плані роботи. Коли людина не сприймала логічні викладки, коли людина не сприймала саме пояснення, а впиралась: “Ні, я так не хочу робити. Зробіть мені отак, тому що я це хочу”. Сашко пояснював: “Ні, так не варто робити, тому що так-то, так-то” Якщо людина все ще наполягала, Сашко міг взагалі відмовитись це робити. Але з клієнтами він завжди знаходив спільну мову.
		+
		+	'''Астрономія'''
		+
		+	У нас завжди на фірмі лежав телескоп, його Сашко приніс з дому. Деколи ми виставляли телескоп у вікно, подивитися. Сашко любив астрономію, любив розказувати про це. І про будь-що інше, що йому доводилось робити в житті. У нього ж профільна освіта, він - викладач фізики та астрономії. Пару років працював за спеціальністю, поки не попав в аспірантуру. Це був Інститут проблем матеріалознавства [Інститут проблем матеріалознавства ім. I. М. Францевича НАН України]. Він займався рентгенографічними дослідженнями різноманітних порошкових матеріалів. Це дуже вузька сфера, цікава тим, що багато різних технологій використовується. Цікаво було поспілкуватися на такі теми [тема його дослідження - плитки теплозахисного покриття для “Бурана”, першого радянського орбітального корабля багаторазового використання для вантажно-пасажирських перевезень]. Коли людина має таку ерудицію, як Сашко, і коли є купа знань з різних сфер, з різних галузей. Не просто десь щось чув, а дійсно розбирається. А якщо не розбирається, то не лишить це діло. Він піде потім почитати, розібратися та розказати, сперечатися й донести. Це допомагало в роботі, дуже сильно допомагало.
		+
		+	'''Префклуб'''
		+
		+	Так сталося, що декілька співробітників: Сашко, я, директор, ще декілька людей люблять грати в преферанс. Але не на гроші, зразу кажу. Ніколи у Сашка в житті щось матеріальне на першому місці не стояло. Виключно цікавість: хто краще. Збирались раз в тиждень, деколи трошки частіше, деколи рідше. По-різному. Сашко був одним з найкращих гравців.
		+
		+	'''Музика'''
		+
		+	У Сашка була музична освіта. Він закінчив музичну школу, а далі не займався цим. Вмів грати, але ніде це не використовував. У нього вдома було фортепіано. І пару разів, коли були у нього вдома, він нам демонстрував.
		+	Наші смаки співпадали. Ми любимо рок, в основному, старий. 60-70-80-ті роки. “Pink Floyd”, “Dire Straits”, “Led Zeppelin”. Сучасна попса, диско ніколи не приваблювали.
		+
		+	'''“ІТС” закінчився зі смертю Олександра'''
		+
		+	На той момент фірма вже страждала. Маленька фірма з таким організаційним підходом, як в нас був, не могла конкурувати з “монстрами”. І це була об'єктивна причина, всім зрозуміла. Рано чи пізно довелося б з цим щось зробити. До цього йшло. Але було декілька напрямків, в яких у нас залишалася ніша, свої клієнти. Основну роботу з тими клієнтами та в цих напрямках вів саме Сашко. Тобто завдяки його бажанню, його знанням, завдяки тому, що він постійно був “на хвилі”, вчився, фірма працювала. Останні 3-4 роки існування “ІТС” виїжджав за рахунок роботи Сашка. Не те щоб він за всіх працював. Він був драйвером. Як результат, після смерті замінити його не було на кого. От і все.